Біржова галера: чи є світло в кінці тунелю?

Доброго часу доби! Мене звуть Тетяна, і в минулому я працювала на біржах копірайтингу. Хочеш дізнатися, що тебе чекає, якщо вчасно звідти не втекти?

Звучить як початок сповіді колишнього алкоголіка, чи не правда? Якщо ти впевнений, що можеш і вмієш продавати за допомогою текстів і зараз шукаєш більш-менш стабільне джерело заробітку, ти напевно хотів пірнути на біржі. Їм вже кілька років пророкують вимирання, але їх живучості обзавідуются Термінатор. Пропоную поглянути на специфіку бірж зсередини.

Живі біржі копірайтингу

ЕТХТ

Мабуть, сама спірна майданчик в Рунеті. «Щоб ти все життя на ЕТХТ по 5 рублів писав!» – найстрашніше прокляття для копірайтера. Біржа дійсно виділяється до непристойності низькими розцінками – від 5 рублів за килознак (стандартна одиниця вимірювання обсягу тексту, становить 1000 друкованих символів).

П’ять рублів, Карл, п’ять! Хто ж ці мазохісти, які працюють за таким прайсу? Все просто: такі замовлення виконують для підняття рейтингу, з яким на ЕТХТ носяться, як з писаною торбою. Оскільки беруть їх зовсім зелені новачки, які тільки входять у професію, стає ясно, звідки йде весь шлак-контент. Я дуже сумніваюся, що досвідчений копірайтер піде туди працювати навіть якщо позбудеться всіх замовників.

Втім, якщо б на ЕТХТ не було нічого, крім смішних розцінок, майданчик не була б так популярна. Подавати заявки на більш дорогі замовлення можна, подкачав рейтинг на копійчаних. Щиро заздрю ретельності хлопців, яким це вдалося. У мене свого часу не вистачило терпіння навіть на одне замовлення.

«Адвего»

Одна з найстаріших бірж у цьому році відзначить 10-річний ювілей (для подібних майданчиків це солідний термін!). Зараз «Адвего» схожа на тендерне гетто, а коли-то була клондайком для початківців авторів. Більшість замовлень з більш-менш пристойним цінником йдуть по тендерам. На кожен проект із вартістю від 40 руб. за килознак сиплються десятки заявок.

У загальному доступі можна розжитися тільки замовленнями по 20-30 рублів. На виконання робіт відводяться дуже короткі терміни — 6-12 годин. Теоретично цього часу з головою вистачить на написання статті в 3-4 килознака, але за фактом планувати роботу хоча б на день вперед при таких умовах нереально. Є у «Адвего» і плюси, які хоч і не перекривають її низьку рентабельність, але хоч трохи підсолодять пігулку:

• швидка реєстрація;
• зручний фільтр по замовленнях;
• «разжеванное» FAQ;
• можна відслідковувати нові замовлення по RSS стрічці;
• «живий» форум;
• є функція обговорення замовлень;
• регулярні конкурси;
• гроші можна виводити прямо на карту.

TurboText

Саме біржа TurboText була моїм основним годувальником до осені минулого року. Головний її плюс – замовлень загального доступу вистачає всім. Ціни трохи вище, ніж на «Адвего», але теж не торт. Основна маса замовлень йде за розцінками 40-50 рублів за килознак. Завдання подорожче миттєво розбирають найхитріші автори. Потрапити в число виконавців можна після двоетапної перевірки: тест на грамотність + есе на задану тему. За есе ставлять оцінки, прямо як в школі. Відмінники з п’ятірками бачать всі замовлення, для них є обмеження, трієчники можуть брати в роботу тільки микрозадачи: лайки, коменти та іншу лушпиння.

Є і градація за рівнями: початковий, базовий, високий, профі. Як потрапити в число останніх, для мене досі загадка. Головні мінуси майданчики: комісія у 20%, яка знімається тільки з виконавця і незрозумілі обмеження на моментальне виведення коштів — він то є, то немає.

ContentMonster

ContentMonster – ще одна біржа з тендерною системою, куди можна потрапити після проходження нескладного тесту. За масштабом поступається «Адвего» і ЕТХТ. У будні дні тут «викидають» в середньому 10-15 замовлень, на вихідних і того менше. Комісія, як і на «Турботексте», становить 20%, є градація за рівнями. Розцінки останнім часом дуже скромні — ті ж 30-40 рублів за килознак з урахуванням комісії. З приємного — школа копірайтерів для початківців і курси, по закінченні яких можна отримати сертифікат. Не ахті регалія, але новачкам буде корисно, тим більше, навчання безкоштовне.

Miratext

Про цій біржі в копірайтерської тусовці складають легенди. Кажуть, що авторів туди відбирають так само ретельно, як бодігардів в охорону президента, а доходів біржовиків заздрять нафтовики. Колега, який час від часу гуляє по цьому майданчику, відкрив завісу таємниці. Все виявилося дуже прозаїчно. Система замовлень змішана (є і тендери, і «общак»), середній тариф – 50 рублів за килознак. З цікавих фішок – розсилка з актуальними бажаннями замовників.

Text.ru

Для мене стало одкровенням, що на цій площадці є щось ще крім сервісу перевірки унікальності. Принципових відмінностей від інших бірж у Text.ru немає: тендерна система, широка вилка цін — від 10 до 200 рублів за килознак, основна маса замовлень по 50-70 руб. Непогано для автора-початківця, якщо б не одне «але». Більш-менш «смачні» замовлення дістаються старожилам з високим рейтингом, втім, як і на інших тендерних майданчиках.

«Моніка»

Біржа інтригує назвою, що нагадує про Моніку Левінські і незвичайним інтерфейсом-лендингом. Також її відрізняють фіксовані розцінки: незалежно від складності ТЗ, ціна килознака однакова. У кожній категорії замовлень свій fix price: від 35 до 50 руб/килознак. Нишеваться потрібно відразу після реєстрації: виконавець отримує замовлення тільки з обраної категорії, розпорошуватися не можна. По суті, «Моніка» – своєрідний гібрид біржі та агентства копірайтингу, а адміністрація і зовсім називає її майстерні контенту.

Люмпени і еліта бірж

Біржа, як і будь мікросуспільство, ділиться на соціальні класи:

• Люмпени. Зелені новачки і копірайтери, у яких зовсім погано з граматикою і стилістикою, тому навіть 50 рублів за килознак їм не світять. Вони виконують найдешевші замовлення по 10-20 рублів. Перші заради напрацювання рейтингу, другі відбивають оплату інтернету і мобільного зв’язку.

• Ремісники. Копірайтери, для яких біржа основною (а часто і єдиний) джерело доходу. Старанно стукають по клавіатурі по ціннику від 30 руб. і видають на день за 15-20 килознаков контенту на різні теми. Багато плекають мрію стати буржуями і заробляти «вище середнього».
• Буржуї, вони ж еліта бірж. Виконавці з високим рейтингом, який є перепусткою до «жирних» замовленнями. Більшість з них успішно працює з прямими замовниками і розглядає біржу як рятувальний круг у разі факапа.

Теоретично будь-ремісник може вибитися в буржуї: для цього треба зробити 100500 замовлень і обігнати 100500 інших своїх колег. Але за фактом через замудренных систем розрахунку рейтингу можна злетіти з 5000-го місця на, припустимо, 400-е за пару місяців, а за наступні півроку просунутися вгору тільки на 20 позицій.

Куди можна припливти на біржовий галері?

Залишимо поки осторонь питання професійного зростання і звернемося до голих цифр. Мій максимальний заробіток на біржах в 2016 році склав 16 з хвостиком тис. руб. в місяць. Відразу обмовлюся, що я молода мама трудилася не 8 годин з перервою на обід, а максимум 4-5. Тому моя ситуація не зовсім показова. Окей, проведемо нескладні підрахунки:

• · 5 руб./килознак — середній тариф для біржових замовлень, за які не потрібно боротися. Зрозуміло, є і вище, але на них вже вибудовується черга з місцевих аборигенів.
• · 15-20 килознаков — стільки в середньому може забити біржової автор за день.
• · 25 — усереднена кількість робочих днів у місяці.

Разом виходить від 13500 до 17500 руб/міс. Негусто. Але в деяких регіонах за такі гроші трудяться цілий день, іноді навіть на морозі. А тут вдома, в теплі, і з перспективою зростання, адже завтра можна наловити замовлень не на 35, а цілих 40 рублів…

Похмурі спроби мотивувати себе і виправдати небажання відходити від теплого біржового вимені.

Як мрії розбиваються об дно біржової галери?

Який висновок я зробила за кілька років роботи на різних біржах?

По-перше, падає якість текстів

Коли число виконаних робіт вимірюється вже не десятками, а сотнями, планка якості невблаганно падає. Низька оплата вбиває бажання шліфувати текст. «Звичайно, тут можна було написати краще, але за цю ціну й так зійде» – думаєш ти, відправляючи чергову роботу. Це не лінь, це раціональний підхід до роботи – так вважає біржовик і не варто його за це звинувачувати. Складно знайти об’єктивні причини сидіти над текстом 3-4 години і отримати за нього 200 рублів. Тому рано чи пізно настає момент, коли ти починаєш працювати за принципом «і так зійде!».

Такий підхід — вбивця професіоналізму. Я прозріла, коли мені запропонували позабіржовий замовлення на текст, що продає за хорошою ціною, але з досить жорсткими вимогами. Мозок генерував люті штампи типу «динамічно розвивається» і «індивідуального підходу до кожного клієнта»!

По-друге, доходи топчуться на місці

Рейтинг на біржі зростає, персональні замовлення сиплються, як з рогу достатку, але з фінансів це не відчувається. Біржові замовники не поспішають піднімати розцінки і балувати авторів бонусами. Чому? Та тому що більшість з них – контент-менеджери або посередники між прямими замовниками. Доплачувати авторам зі своєї кишені вони не будуть, вмовляти клієнтів збільшити витрати на контент теж. Можливо, є й винятки, але зі мною таких чудес не бувало. Чудили по-іншому: висилали чергову пачку персональних замовлень за меншою ціною. Хлопці вирішили, що автор зобов’язаний зробити знижку за опт. Awwwww!

По-третє, розвивається синдром нищеброда

Перед очима типового біржового трудяги маячить уявна цифра – сума, на яку він сьогодні повинен забити килознаков. Адже біржа не оплачує відпустки та лікарняні, а, значить, кожен день або годину простою – мінус в дохід. Коли замість насолоди відпочинком ти думаєш, що за цей час підняв би ще пару-трійку сотень, все дуже погано: тебе убив синдром нищеброда, як було в минулому році і зі мною.

По-четверте, складно зібрати нормальний портфоліо

Левова частка біржових замовлень — нафаршировані ключевиками тексти, не здатні повною мірою показати твій професіоналізм. Крім того, не всі замовники горять бажанням давати посилання на виконані роботи. Тому раджу всім копірайтерам, планують вирости з біржових штанців, скрін вдалі роботи і складати їх в портфоліо. У свій час я лінувалась це робити, про що потім сильно шкодувала.

По-п’яте, ти сам починаєш знецінювати свою працю

Колись я вважала хлопців із групи «Подслушано|Копірайтинг» казкарями. Ну хто буде платити за 1к і більше за коротку статтю, якщо на біржі її можна замовити максимум за 300 дерев’яних?

І, нарешті, на біржах ти не дізнаєшся про існування лендингов, продають листів, постів для соцмереж та інших видах копірайтингу, які набагато цікавіше прісних інформаційних онуч на теми типу «Як почистити праску лимонною кислотою?».

Незважаючи на всі мінуси бірж копірайтингу, вони потрібні і навіть важливі. У мене вийшло прокачати там багато корисних навичок:

• Вміння швидко сканувати исходники. Щоб визначити смислову цінність матеріалу, вистачає декількох секунд.
• Стійкість до кілометрових ТЗ. Чек-лист замовника з 15 пунктів здається дитячою забавкою, адже опису завдань на біржі часом були в кілька разів довше замовляються текстів.
• Імунітет до дедлайнів. Замовлення прострочений на хвилину – можна викидати його у кошик на робочому столі, оплакуючи витрачений час. Тому біржа відмінно натаскує на відповідальне ставлення до дедлайнів.
• Оптимізація текстів. Після пари місяців щільної роботи на біржі замовлення з елементами SEO щелкаются, як горішки. Вимоги високої унікальності і читабельності (привіт, «Главред»!) також не лякають, бо на біржі вони присутні в кожному другому ТЗ.
• Рівне ставлення до правкам. Коли в розпал пікніка ти вирішуєш перевірити пошту і бачиш повідомлення про повернення тексту на доопрацювання з вичерпаним терміном, хочеться бити-головоломка-трощити. В перший раз. У наступні рази раптові правки вже не викликають обурення. Така робота, інакше не можна, як співає Микола Расторгуєв.

І наостанок кілька стереотипів про біржах від «тертого калача»:

• Працювати на біржі соромно. Соромно не повертати борги або красти жуйки в супермаркеті, але не це. Якщо тебе все ж таки занесло на біржу, розглядай її як трамплін для професійного зростання і не лінуйся складати готові роботи в портфоліо.
• Серйозні замовники вважають біржовиків непрофесіоналами і не хочуть працювати з ними. Насправді більшості клієнтів фіолетово, де і як ти стартував. Як приклад – топовий копірайтер Денис Каплунов починав з біржі ЕТХТ і нітрохи не соромиться сього факту своєї біографії.
• Біржові замовники – суцільно перекупки контенту. Це не зовсім так: рідко, але на біржі можна зустріти і власників бізнесу, готових платити нормальні гроші за гарний матеріал. Досвідчені копірайтери відразу дають свої прямі контакти і домовляються про адекватної оплати. Формально будь-яка біржа забороняє обмін контактними даними, але хто не ризикує, той не заробить на «Будинок Періньон». До речі, я ніколи не ризикувала, але знайома дівчина-копірайтер «викрала» свого улюбленого клієнта саме з біржі, просто вказавши e-mail у виконаній роботі.

Якщо ти досі працюєш на біржі, це не страшно. Страшно, коли ти починаєш вважати її єдиним місцем, де можна продати свої знання.

Такі справи.