Кураж-Бамбей: поки у мене є бажання нести позитив глядачеві, я буду цим займатися

392

Відеоінтерв’ю з Денисом Колесніковим

Сергій: Всім привіт, в ефірі Texterra! Сьогодні у нас інтерв’ю з Денисом Колесніковим, він же Кураж-Бамбей. Ми поставимо йому кілька запитань. Почнемо, мабуть, з самого простого. Для тих, хто 15 років був у танку. Що таке «Кураж-Бамбей»?

Денис: «Кураж-Бамбей» зараз – це студія, яка займається перекладом, адаптацією та озвучуванням телевізійних шоу, художніх картин. Іноді – мультфільмів. Така продакшн-студія. Ми займаємося, в основному, звуком. І, в першу чергу, закордонним контентом. Простіше кажучи, переводимо його з англійської мови на російську, роблячи його доступним для російського глядача.

Кураж-Бамбей: поки у мене є бажання нести позитив глядачеві, я буду цим займатися

З: В основному в перекладах чути саме твій голос, саме він відомий, але ти працюєш з командою. Хто ці люди, чим вони займаються?

Д: У команді зараз у нас чоловік 10. Це з урахуванням того, що 5 з нас і наша студія знаходяться в місті Тольятті, не в Москві. Дуже багато хто вважає, що ми знаходимося в місті Москва, але немає. У Тольятті знаходяться ті, хто безпосередньо працює на самій студії, тобто це і звукорежисер, і менеджер по проектам, і людина, яка займається нашими рекламними проектами, і соцмережами в тому числі. Інші люди – це перекладачі. І тут вже, можна сказати, у нас абсолютно інтернаціональний склад, тому що є перекладачка, яка живе, наприклад, в Лондоні. Є одна перекладачка, яка живе в Пітері. Є Саша Сєдов, він живе у Харкові. Дуже розкидані ці люди, і в цьому плані ми дійсно можемо називати себе міжнародною компанією, напевно 🙂 Просто тому, що люди, які працюють в нашій компанії, перебувають у різних куточках світу.

Реклама останньої серії 10 сезону «Теорії великого вибуху». Денис озвучує всіх персонажів

З: Саме перекладачі, як я зрозумів, міжнародні, тобто вони звідусіль. А решта – ті, хто працює звукорежисерами і в інших напрямках, які ви перерахували, – вони з Тольятті?

Д: Так. Це все тольяттинські хлопці.

З: чи Були випадки, коли люди з інших міст зв’язувалися і говорили: «Хочу працювати у вас, готовий переїхати»?

Д: Щодо переїхати – було, по-моєму, пару раз тільки таких намірів. Це, мабуть, люди дуже рвалися. Але вони рвалися саме озвучувати. Я відразу хочу сказати всім, хто хоче прийти до студії «Кураж-Бамбей» працювати в якості актора озвучування і дубляжу, як хочете це називайте, – у нас зараз немає як такого конкурсу на пошук нових голосів.

Так вже склалося, що «Кураж-Бамбей» – це проект одного мого голосу, і всі знають «Кураж-Бамбей» як голос Дениса Колеснікова. Є, звичайно, у нас приходить актриса Ірина Єфросиніна, вона озвучує жіночі ролі. Але, якщо в процентному співвідношенні, скільки матеріалу пишу я і скільки вона, то там, напевно, 90 % пишу я один, і десь 10 % – бере участь вона.

Читайте також: Партизанський маркетинг: 125 прикладів для натхнення

З: Можеш розповісти трохи про схему роботи? Ось ти отримуєш нову серію, наприклад, «Теорії великого вибуху». Як будується робота, як виходить в результаті твій переклад?

Д: Коли приходять монтажні листи (або скрипти), природно, першим ділом я все це відправляю команді перекладачів. Вони якимось чином ділять це на кілька частин. Кожен бере свою частину тієї чи іншої серії та переводить це протягом одного-двох днів. Потім вони надсилають готовий варіант перекладу мені, і я вже сідаю за фінальну редакторську правку.

Щоб ви розуміли, чому це важливо робити саме мені самому. Оскільки я сказав, що 90 % всієї роботи по озвученню роблю я, мені дуже важливо, щоб текст, який я буду озвучувати, був підготовлений для мене. Незважаючи на те, що я повністю довіряю команді перекладачів, з якою працюю, все-таки якісь фрази доводиться перебудовувати під себе. Десь щось скоротити, десь щось, навпаки, додати. Щоб фінальна картинка в озвучці була ідеальною, наскільки це тільки можливо.

З: тобто на цьому етапі з’являються твої відомі неологізми: «бугагашенька», «етижи пасатижі»…

Д: «Бугагашенька» взагалі вийшла навіть не на моменті правок, а на момент запису. Коли ми записували цю фразу, «Базинга!» (прим. редактора – Bazinga на англ.), у нас на той момент не було єдино вірного варіанту. Один, другий. Потім я записав «бугагашенька» просто відразу і в результаті у фінальному монтажі зі звукорежисером ми послухали – ніби непогано звучить, давай залишимо. І через пару днів, коли серія вийшла, виявилося, що саме ця фраза підірвала весь інтернет.

Кураж-Бамбей: поки у мене є бажання нести позитив глядачеві, я буду цим займатися

З: З приводу вибуху інтернету. Коли ти відчув себе відомим? Ось перша серія «ТПВ» (прим. від редактора – «Теорії великого вибуху») якось опинилася в мережі, і через деякий час ти зрозумів, що це потрібно людям, що це затребувано, і вони хочуть чути тебе.

Д: Досить швидко. Мені здається, крім того, що я почав озвучувати «Теорію», там ще паралельно йшов серіал «Всі ненавидять Кріса», який я робив, спочатку, з однією з реліз-груп в інтернеті. Тобто ще до офіційної появи «Кураж-Бамбей», я знайшов хлопців, які теж займалися озвучкою. Аматорської, природно.

Вони попросили мене озвучувати кілька ролей для ще одного серіалу, який вони робили, і тут я вирішив взятися ще й за «Всі ненавидять Кріса». Тому, насправді, досить швидко, протягом місяця десь на форумах почали з’являтися повідомлення, що, по-перше, прикольний переклад, по-друге, «Давайте, продовжуйте, не закидайте», а в-третіх, пішли пропозиції того, що ще можна озвучити. Таким чином, наприклад, на серіал «Як я зустрів вашу маму», я вважаю, глядачі мене вмовили.

Зазвичай я собі цього не дозволяю. В плані того, що все-таки намагаюся бути виборчим в плані контенту і, більш того, серіал «Як я зустрів вашу маму» мені самому не відразу зайшов. Напевно, серії з п’ятої або шостої тільки. А до цього, коли я почав його озвучувати, думав «Ну що він якийсь… Гумор якийсь не дуже зрозумілий… Як він розгойдується довго». Але щось сталося після п’ятої або шостої серії, тому що я поринув у цей серіал настільки, що потім всі 9 сезонів «як з куща» озвучував. Якщо говорити на той момент… Давайте візьмемо проміжок десь місяць-два, коли це сніговим комом набирало обертів. Потім вже пішли ці запити «Денис, давайте ви озвучите ось це, давайте ви озвучите ось те»… Як-то так.

З: Виходить, першим серіалом, за який ти все-таки взявся озвучувати, був не «ТПВ», а «Всі ненавидять Кріса»?

Д: Не зовсім. Вони, швидше, були паралельно. Тому що, якщо вже на те пішло, те, що я робив для тієї реліз-групи, озвучував якогось одного персонажа… Причому, знаєте, як це було – вони перебували десь у Москві, а мені казали: «У нас в цій серії буде ось цей персонаж, запиши нам кілька фраз, які будуть тут, і прийшли нам». Власне, я це зробив, прислав. Таким чином якийсь час виходили серіали цієї реліз-групи. Потім я пішов у вільне плавання.

З: Потім, як я розумію, слідом за «Всі ненавидять Кріса», ти узявся перекладати його повністю?

Д: Так. Взагалі, у мене так склалося, що немає серіалів, які я починав і не закінчував. Єдиний, по-моєму, приклад того був «Принц із Беверлі-Хіллз». І то, тому що я зробив пілотний епізод, щоб показати його аудиторії, але якось не склалося ні в мене, ні в аудиторії з цим серіалом. Далі не пішло. В основному, всі серіали, які я починав коли-небудь робити, я закінчував, або планую закінчувати, як у випадку з «ТПВ», яку продовжили ще на два сезони вперед.

Читайте також: 200+ кращих статей по контент-маркетингу в рунеті

З: З приводу «Всі ненавидять Кріса». Я знаю, що ти там використовуєш багато перекладень з англійської мови на російську. Ти адаптуєш назви міст, імена… Як це народилося, для чого це, чи є в цьому якась особлива ідеологія?

Д: Я не думаю, що в цьому є якась ідеологія, оскільки все це починалося абсолютно по фану. Ніхто не думав, що це стане чимось суперпопулярним. Просто було прикольно. Зробити незвичайний адаптований, русифікований переклад. При цьому я можу сказати точно, що в підсумку глядачі розділилися мало не 50 на 50. Є 50 % тих, хто просто обожнює його саме в такому вигляді, з усіма русизмами. А є ті, хто просто не може дивитися з-за цього і лає мене за те, що я зіпсував серіал. Скільки людей, стільки думок.

Кураж-Бамбей: поки у мене є бажання нести позитив глядачеві, я буду цим займатися

З: Коли ти бачиш якісь негативні думки, обурення в інтернеті, це тебе ніяк не впливає?

Д: Спочатку – звичайно. Напевно, це справедливо для будь-якої людини, який займається творчістю. Коли він бачить негативні коментарі, це його якось вибиває з колії. Але я для себе за всі ці роки – проекту в наступному році буде 10 років – прийшов до висновку, що до критики в будь-якому випадку потрібно прислухатися, якщо вона адекватна і, більш того, якщо люди нам вказують на помилки. Особливо, коли якісь конкретні помилки в області, в якій я не дуже розбираюся, але так вже сталося, я помилився. Тобто приходить якийсь лікар і може вказати мені: «Ось тут ви, Денис, не так сказали, бо насправді треба було сказати ось так». Це нормально. Це навіть не те, що критика, це люди насправді хочуть допомогти, щоб поліпшити наш переклад та фінальний продукт, який ми робимо.

З: Можеш навести цікавий приклад того, як ти прислухався до якогось зауваження?

Д: Я завжди згадую фанатів «Доктор Хто» і Тардіс, коли в одній із серій «ТПВ»… до Речі, за моєю помилку, я потім коли переглядав ті скрипти, які мені прислали перекладачі, у них-то все було правильно. А я чомусь вирішив, що Тардіс – це чоловічий рід. У підсумку я сам, навмисне, тільки тому, що не є фанатом «Доктора Хто», допустив цю помилку. Не дивився жодного разу, якщо чесно, цей серіал.

Природно, коли серія вийшла з цією грубою помилкою, на думку фанатів «Доктора Хто», нам вказали всі, хто тільки могли. Про це розповіли, висловили все, що про нас думають, але ми виправили це протягом декількох днів, все встало на свої місця. Це хороший приклад продуктивної фанатської роботи, коли нас начебто полаяли, а, з іншого боку, я тепер буду знати до кінця життя. І ми змогли спільними зусиллями виправити цю прикру помилку.

З: Таке питання – як тобі вдається триматися на хвилі? Тобто ти популярний протягом цих 10 років, поки існує проект. Чи робиш ти щось навмисно, щоб підтримувати свою популярність?

Д: Практично немає. Я не займаюся якимось власним піаром, нічого такого.

У мене немає PR-менеджера, як це повинно бути, напевно. Я не свічуся на YouTube. Якщо я на ньому з’являюся, то тільки в якості закадрового голосу в якихось проектах блогерів або в якихось смішних роликах іноземного виробництва. Тобто це, мабуть, якась народна любов, тому що спеціально підігрівати інтерес до свого проекту мені навіть не доводиться. Ми працюємо, працюємо. Просто намагаємося робити якісно свою справу і, мабуть, це виправдовується.

З: Працюючи в сфері інтернет-маркетингу, я розумію, що багато компаній і люди готові вкладати сотні тисяч рублів, мільйони, щоб бути популярними, щоб бути на хвилі, щоб про їх бренд та імені знали. У тебе ж це виходить, просто тому що ти робиш те, що ти робиш. Як ти думаєш, секрет успіху в тому, що ти робиш улюблену справу і просто займаєшся творчістю чи в чомусь іншому?

Д: Тут мають місце всі аспекти… Якщо брати «Теорію», як основний серіал студії «Кураж-Бамбей», який триває досі… «Як я зустрів вашу маму» закінчився після 9 сезону, «Майк і Моллі» після 6-ого… В будь-якому випадку, вони вже закінчилися. «Теорія» буде ще продовжуватися і, як би її не лаяли з-за того, що зараз велика кількість взаємин в серіалі, зовсім зникла наука, фізика і т. д., люди продовжують її дивитися. Це найпопулярніший ситком в світі на даний момент. Від цього нікуди не дітися. Може бути, це ще спрацьовує на те, чому…

Я б не сказав, що у «Кураж-Бамбей» мегапопулярность, але популярність є. Люди дивляться саме в озвучці «Кураж-Бамбей», тому що відомі випадки, коли інші люди починали озвучувати і кидали цю справу. Навіть по федеральному каналу показували теж в якійсь іншій озвучці, не нашої. Офіційно в озвучці «Кураж-Бамбей» в Росії він йде тільки на каналі Paramount Comedy.

Кураж-Бамбей: поки у мене є бажання нести позитив глядачеві, я буду цим займатися

С: Ти згадав про закінчуються серіали, і дозрів таке питання – коли у тебе закінчується серіал, над якими ти працював кілька років, не відчуваєш ти почуття якоїсь особистої втрати або щось в цьому дусі?

Д: Абсолютно! Це правда. Коли закінчився серіал «Як я зустрів вашу маму», я навіть записував окремий подкаст, робив запис у себе в соцмережах, що дійсно таке відчуття, що друг, з яким ти дуже довгий час спілкувався, куди переїжджає в іншу країну. Тому що ніби як в тебе ще є можливість з ним продовжувати спілкуватися, благо зараз є Skype, все, що завгодно. Але при цьому ти вже не будеш з ним бачитися кожен день, як це відбувалося багато років поспіль.

Тут аналогія, що серіал закінчився, але ми завжди можемо повертатися до його перегляду, переглядати спочатку, з будь-якої серії, з якою нам захочеться. Таке, дійсно, внутрішнє відчуття у мене було, коли цей серіал закінчився. Що буде після закінчення «ТПВ» я навіть не знаю. Чесно кажучи, навіть боюся цього моменту.

З: чи Часто ти переглядаєш серіали у власній озвучці?

Д: Практично немає, тому що це, на жаль, не вистачає часу. Якщо тільки ввечері, перещелкивая канали, зупиняюся на тому ж Paramount Comedy, щось дивлюся… І то, це з точки зору якихось робочих моментів так. Особливо якщо якась стара серія, зупиняєшся: «Так, що ти би зараз тут покращив, якби ти сьогодні вранці цю серію записував, а не 4 роки тому». Тобто такі робочі моменти.

З: Якщо під час цього робочого моменту осінить тебе раптом: «Ах, ось тут треба було інакше!»…

Д: Тут вже нічого не поробиш. Серіал випущено та серія, яка вийшла 4 роки тому – який сенс її переробляти.

Читайте також: «Емоційні італійці by Milan TV»: Як щирість підкорює YouTube

З: Повертаючись до Paramount Comedy. Як вони вийшли на тебе, як почалася ваша співпраця?

Д: У 2012 році я отримав e-mail… Зараз вже такі серйозні питання вирішуються дзвінком. Мені написали: «Денис, ми – молодий телеканал, тільки-тільки запустилися в Росії і хочемо показувати у себе на каналі «ТПВ» саме твоєї озвучці». Мене взяли якісь сумніви, до цього я працював тільки з інтернет-аудиторією, про телебачення взагалі не думав і не гадав. Я кажу: «Ну ви впевнені? «Теорію великого вибуху» показували на «СТС», по-моєму, в багатоголосої озвучці. Чому ви не берете її, якщо офіційно збираєтеся її показувати?». Вони сказали: «ні-Ні, справа в тому, що ми хочемо саме твою озвучку і хочемо показувати її саме в тому вигляді, в якому ти робиш цей серіал». «Окей».

Влітку 2012 року ми приблизно за 45 днів переклали заново перший і другий сезон. Перевели і переозвучили. Це потрібно було чисто з технічної точки зору. По-перше, потрібно було виправити багато косяків і огріхів у самому перекладі. Тому що коли я тільки починав, я про це не замислювався. Команда перекладачів, яка сформувалася, з’явилася десь до кінця другого / початку третього сезону. Тому було вирішено, що перші два сезони потрібно обов’язково переробити, виправити всі помилки і зробити нормальну озвучку, щоб тембри героїв, які теж формувалися поступово, не з самої першої серії, що з’явилися з самого початку. Восени ці сезони вже вийшли на Paramount Comedy.

Потім почалося плідне співробітництво в плані серіалів «Як я зустрів вашу маму», «Майк і Моллі», зараз – скетч-шоу «Ки і Пив», «Живу з моделями» (дуже короткий серіал від Comedy Central). Робота йде паралельно з продакшном студії, тобто ми займаємося ще й записом реклами. Я працюю як диктор і, при цьому, я – brand voice самого телеканалу Paramount Comedy. Правда, пропозиція про це надійшла мені тільки рік потому. У 2013 р. вони мені сказали: «Денис, хочеш бути ще й нашим brand voice на каналі?». Я сказав: «Ну, давайте. Раз вже ви пустили мої серіали, буду у вас ще і brand voice».

З: Нові серіали, які виходять на Paramount Comedy, пропонуються тобі самою компанією?

Д: Так, звичайно, їх пропонує телеканал, але у мене є можливість вибору. Я завжди кажу: «Хлопців, можна я подивлюся кілька серій з того, що ви мені пропонуєте, щоб зробити остаточне рішення з приводу того, щоб братися чи ні». В цьому плані мені доводиться розраховувати свій особистий і робочий час, тому що я все-таки на озвучці один, і треба ставити якісь пріоритети.

Братися за серіали, які мені відверто нецікаві, я ніколи не буду.

З: У твоєму арсеналі я спостерігаю в основному комедійні серіали, серіали для сімейного перегляду, ситкоми… Це принципово тільки ситкоми або ж ти готовий спробувати себе в інших жанрах?

Д: Мені подобаються жанри ситкому і взагалі комедійні жанри, я приховувати цього не буду. Ну так вже склалося, що так, це комедії. В основному, американські комедії. Просто мені подобається працювати з таким матеріалом. Я міг би, напевно, і драми якісь озвучувати, і бойовики. Але тут я маю можливість більше розвернутися. По-перше, там є жарти, які потрібно адаптувати, обігравати і так далі. По-друге, взагалі сама подача.

Я можу монотонно сидіти озвучувати якийсь фільм-драму, або, навпаки, намагатися грати понад-мелодраматичну роль, але немає – комедія в цьому плані мені набагато більше цікава. Але з іншого боку, є приклади того, що я робив у повнометражному кіно. Фільм «Ноториус» про репера Notorious B. I. G. Або «СчастливоСпасибоЕщеПожалуйста» Джоша Рэднора, який Тед з «Як я зустрів вашу маму». Це був його режисерський дебют. В якому він, до речі, сам же і знімався, сам же був і режисером, сам же був одним з головних акторів, і я на хвилі любові до «Як я зустрів вашу маму», вирішив взятися ще й за переклад цього фільму. Це не комедія. Швидше, мелодрама навіть. Ну нічого, начебто впорався 🙂

Трейлер до фільму «Ноториус» за версією Кураж-Бамбей

З: тобто, якщо зараз тобі надійде пропозиція перевести повністю своїм голосом продовження «Твін Пікса» Девіда Лінча, візьмешся ти за це?

Д: ні, ні, Ні. Однозначно ні. Тому що… Ну це зовсім не мій формат. І мені, швидше за все, буде нудно.

З: Зрозуміло. Таке питання: знову ж таки, повертаючись до інтернет-маркетингу, як ти оцінюєш успішність своєї роботи? Як ти розумієш, що все йде правильно, все гладко, і ти робиш все вірно?

Д: Мені складно судити. Я ніколи не влаштовував дослідження, скільки в підсумку переглядів кожній серії, яка з’являється в інтернеті. Це в принципі неможливо відстежити, ви ж розумієте. Якщо раніше там були торрент-трекери, і то, навіть якщо звідти скачували в більшості, то потім це все розходилося з якимось внутрішнім домовиком мереж, з файлообмінників. У підсумку, ніколи неможливо було порахувати, скільки ж переглядів. Це не YouTube. На YouTube можна бачити кількість переглядів у ролика, а тут ну ніяк ти це не порахуєш. Але те, що це величезний охоплення, було зрозуміло, тому що люди приходили до групи постійно, постійно, постійно.

Як я визначаю, що ми все робимо правильно? Напевно, мінімальну кількість або відсутність негативних коментарів. З іншого боку, якщо раніше люди писали більше «спасибі», якісь там загальні приколи були, то зараз я розумію, що за ці 10 років цим людям, яким тоді було 17, зараз вже 26-27, і у них, напевно, вже сім’ї і діти, і просто тому вони, як мені здається, не виходять в групах листування, в коментарі. І нічого не пишуть, просто тому що їм ніколи. Вони, швидше за все, продовжують дивитися серіали за версією Кураж-Бамбей». «Теорію», може бути, переглядають чи «Як я зустрів вашу маму», але при цьому писати щось в коментарях – на відміну від школярів, які можуть зробити це після уроків – у них немає ні бажання, ні можливості.

У цьому році, до речі, творці «Теорії великого вибуху» запускають новий серіал «Young Sheldon» (по-англійськи він називається), по-російськи – «Дитинство Шелдона». Це буде ну не зовсім спін-офф. Скажімо так, спін-офф-передісторія того, як Шелдон Купер, якого ми всі знаємо і любимо з «Теорії великого вибуху», був маленьким у віці 9-10 років, і коли він ще жив зі своєю сім’єю у Техасі. І це теж дуже грамотний, добре прорахований хід продюсерів. Тому що вони знають, що за ці 10 років, що вже йде сам серіал, їх аудиторія також зросла, завела дітей, і їх дітям зараз як раз 9-10 років. І тепер у них є можливість дивитися і «Теорію великого вибуху» (я маю на увазі, батькам), і з дітьми дивитися «Дитинство Шелдона», який є абсолютно сімейним серіалом. Що з цього всього вийде, я поки ще не знаю, тому що пілотний епізод вийде тільки восени.

Пілотна серія серіалу «Дитинство Шелдона» виходить восени 2017 року

З: Це здорово. Я, до речі, про це не знав. Гаразд, досить напевно, про інтернет-маркетингу. Я б хотів трохи про особистості твоєї поговорити, тому що це буде також цікаво читачам блогу. По-перше, хотів би сконцентрувати увагу на твоїй, мабуть, головної особливості, – на голосі, який всім відомий, і який всі знають і люблять. Коли ти зрозумів особливості свого голосу? Коли ти почав його використовувати?

Д: В озвучці я його став використовувати, коли проект створювався – десь у 2007-2008 році. До цього в зовсім якомусь юному віці, після закінчення школи я навіть читав якийсь реп. Робив свої власні треки. Але потім все це так швидко згорнулися, і більше до цієї теми я не повертався. Просто виріс, напевно, з цього. Хоча я з 2004-го року працював на радіо. Це теж, напевно, якийсь відбиток залишило на те, що я розробляю голос. Тому що коли ти працюєш на радіо, ти працюєш у мікрофона, і звикаєш до роботи з мікрофоном. Для тих, хто задається питанням «А як почати озвучувати і як позбутися страху мікрофона?», як не дивно, радіо стане дуже хорошою школою. А як щось спеціально з голосом я ніколи не робив. Тобто він такий, який він є.

Читайте також: Інтернет-магазин «Шанті-шанті.рф»: нам не шкода розповісти про те, що товар поганий

З: Я знаю, що в серіалах в тебе виходить голосом індуса говорити, голосом бабусі… Це все розвинулося в процесі роботи над перекладами?

Д: Так, я дивлюся на персонажа, вслухаюсь в оригінальні інтонації… При цьому я не пародист, я ніколи не ставлю перед собою завдання пародіювати персонажа. Ніколи такого не було. Швидше, просто вловлювати щось, що я можу зобразити в його голосі, щоб підтримувати… У мене ж при цьому не дубляж. Щоб ви розуміли, дубляж – це коли повністю відключається англійська доріжка, і актор дубляжу своїм російським голосом перекриває це, і робить це так, ніби герой говорить прям по-російськи. У мене ж йде закадрова озвучка, коли ми злегка, дуже тихо чуємо англійську мову, але основний йде російська доріжка. І в цьому плані у глядачів завжди є можливість почути, сходиться чи не сходиться те, що я роблю, з тим чи іншим персонажем. Деякі люди кажуть, що в цьому плані у мене досить універсальний тембр, тому, напевно, так невигадливо і легко сприймається одним моїм голосом таку кількість персонажів в одному серіалі.

Відео, в якому Денис запрошує глядачів дивитися Paramount Comedy та говорить голосом бабусі Зінаїди Петрівни

З: Коли ти сідаєш озвучувати, тобі потрібно якийсь час для того, щоб налаштуватися на персонажа або все відразу?

Д: Ні. Навіть раніше, коли я тільки починав, я не те щоб налаштовувався, просто було більше якихось невдалих дублів, які хотілося перезаписати. А зараз, коли я вже знаю, який з героїв, як у мене говорить, яким тембром я маю на увазі, я вже просто перестраиваюсь. Ось ми записали фразу, далі йде Раджеш, і ми переходимо на Раджеша і говоримо його голосом (говорить голосом Раджеша). Будь ласка. Так це все і відбувається.

З: А коли-небудь у позаробочий час, у відриві від звукозапису, ти використовуєш ці голоси? З друзями, наприклад, подуріти?

Д: Ні. Може бути, пару раз мої друзі просили для їх друзів записати якісь привітання або привітання голосом того чи іншого персонажа. І я намагаюся відмовлятися від цього, тому що вважаю, що роботу все-таки потрібно залишати на роботі.

С: Мені здається, людина, що займається цим, досить часто отримує прохання: «А ось поговори так, поговори так». Це вас дратує?

Д: Це другий найбільш часто задається питання після того, що таке Кураж-Бамбей 🙂

З: З чого ми почали, власне 🙂

Д: Так 🙂 Це те, що дратує. Я можу зрозуміти людей, які хочуть це почути наживо, але при цьому, я повторюся, я намагаюся ввічливо відмовлятися. Тому що… Ну, уявіть, якщо ти на якомусь заході знаходишся, як от вчора в Парку Горького був показ «Піонерська ніч від Paramount Comedy», і все підходили або зробити селфи, або привітатися, або взяти автограф, або, природно, щоб я щось сказав. Виходить так, що ти скажеш одному, а потім вишикуватися чергу, щоб кожному ти це сказав. Ну це просто фізично неможливо. Тому доводиться відмовляти.

З: чи Можна наразі сказати, що ти займаєшся улюбленою справою? Те, що ти знайшов покликання у своєму житті?

Д: Так, абсолютно. Я вважаю, це те, чим… Точніше, я зараз не уявляю, чим би я міг займатися.

Незважаючи на те, що я закінчив вуз за спеціальністю «графічний дизайнер», дизайном я зараз вже не став би займатися. Тому робота з озвучкою – так, це основна справа мого життя. Я впевнений.

З: А коли-то ти займався графічним дизайном?

Д: Так, поки вчився у вузі, всі п’ять років, плюс ще паралельно працював. Але ось відразу після закінчення вузу вітер подув в зовсім іншу сторону. Я пішов на радіо.

З: Коли-то ще до вузу, у школі чи дитячому садочку про що ти мріяв? Були схожі твої мрії з тим, чим ти зараз займаєшся?

Д: Ви знаєте, в якійсь мірі так. Тому що я ріс в 90-ті. Це була ера VHS. Це одноголосые перекладачі (Михальов, Володарський, Гаврилов). Я був домашньою дитиною, тому дуже любив дивитися відео в принципі. Діти бігали по дворі, а я або в приставку денді грав, або дивився що-небудь на відео. І, природно, в якийсь період часу, як будь-яка дитина, якщо ти багато чого-то дивишся, ти починаєш в цю тему вливатися, пародіювати… Чесно скажу, у мене не було такого в дитинстві, що я стану таким же, як Володарський, але коли мене запитували, ким ти хочеш стати, коли виростеш, у мене тоді, пам’ятаю, було два варіанти: або банкіром, бо думав, що це престижно, дорохо, бохато (говорить з українським акцентом), або перекладач. Чому саме перекладач, не знаю. Причому, на той момент я ще навіть не розумів цю різницю, що перекладач є, як людина за кадром (ось на цих відеокасетах), а є перекладач, як професія – людина, яка може перекласти текст, бути на якійсь конференції перекладачем і так далі. Але чомусь я відповів, що хочу бути перекладачем. Бачите? В якійсь мірі злилося вплив видеоэпохи 90-их з бажанням стати перекладачем і в підсумку вилилося в те, чим я займаюся. Щоправда, в зовсім якихось нових формах для нашого часу.

З: На даний момент ти стежиш за чиєюсь діяльністю в інтернеті? І якщо так, то за чиєю?

Д: Якщо ми говоримо про YouTube, то практично немає. Максимум мені подобаються у Дудя його інтерв’ю, які він робить. Напевно, тому що це більш дорослий контент, а мені вже все-таки не 15 років 🙂 Відповідно, блоги, які робляться для молодого покоління, я не завжди вже навіть розумію. Не хочеться говорити, що я вже старенький з костуром ходжу, але є деякі речі, які мені незрозумілі. Тому й інтересу їх дивитися у мене вже немає ніякого. А от якісь інтерв’ю, якісь майстер-класи в різних аспектах. Наприклад, у мене є хобі – ді-джеїнг або музичний продакшн. І якісь тьюторіали я постійно дивлюся на YouTube. Благо що – особливо в англомовному сегменті – цього дуже багато. І це можна дивитися годинами. Вчитися чомусь.

Кураж-Бамбей: поки у мене є бажання нести позитив глядачеві, я буду цим займатися

З: Якщо б Юрій Дудь запропонував тобі зробити з ним інтерв’ю, ти б погодився?

Д: Чому немає 🙂

З: Хоча так. Якщо погодився з нами, то з Дудем-то точно 🙂 Юра, бери на замітку, будь ласка (говорить в камеру).

Дивись. Ти займався репом колись давно… Зараз рэперская тусовка культивується, і дуже багато навколо цього інформації крутиться, людей багато. Ти стежиш за трендами реперських?

Д: Ви знаєте, так, я бачу, що на YouTube з’являються якісь versus-баттли, але за всіма я не стежу. Я стежу за гучними назвами типу «Битва Oxxxymiron і ST». Тобто, те, що дивляться всі, про що розмовляє і гуде весь інтернет пару тижнів поспіль, як тільки це виходить. А так щоб дивитися всі випуски «Версуса», у мене просто немає часу на це.

З: Давайте потихеньку рухатися до завершення. Розкажи про свої плани на майбутнє. Таке питання, як з співбесіди. «Як ти себе бачиш через 5 років?»

Д: Я вважаю, що я буду цим займатися 2 роки, як мінімум, це точно. Бо ще два роки не закінчиться «Теорія великого вибуху». Це однозначно 🙂 А що, як я вже сказав, я планую закінчити цей серіал в будь-якому випадку. Буду шукати нові проекти. Сьогодні ми це обговорювали. Я вибірковий, але при цьому, завжди шукаю для себе щось цікаве, нове. Сподіваюся, що навіть коли «Теорія» закінчиться, будуть з’являтися якісь нові ситкоми. Не менш цікаві. Може бути, вони будуть відрізнятися за стилістики та тематики. Це може бути вже не будуть фізики і теоретики. Замість блондинки буде хтось інший. Але, тим не менш, гумор є гумор. Він проявляється в різних аспектах нашого життя. Може бути, щось цікаве я для себе і знайду. В іншому… Та я думаю, що поки існує це бажання нести позитив і добро глядачеві, поки мої власні переконання не зміняться (а я сподіваюся, що вони не зміняться в цьому плані), я цим буду займатися. Мені цікаво, і це ще одна відповідь на питання: «Чому комедійний жанр?». Тому що мені подобається нести людям позитив.

З: Ім’я Дениса Колеснікова відомо далеко не всім. В основному, всі, хто дивиться серіали, знають словосполучення Кураж-Бамбей. Ти завжди плануєш залишатися позаду цього бренду? Або ж плануєш вийти коли-небудь, щоб зазвучало ім’я Дениса Колеснікова у відриві від Кураж-Бамбея?

Д: Я не запариваюсь на цей рахунок. Зараз Кураж-Бамбей і Денис Колесников тотожні. Це все одно один і той же чоловік. Хоча насправді Кураж-Бамбей – все-таки це проект, як я і сказав, в який входять і перекладачі, і звукорежисери. Тобто продакшн-студія. Просто з назвою «Кураж-Бамбей», яке повністю перекладається на мене. Тому не знаю, чи є для мене потреба в цьому? Щось кардинально міняти, щоб всі люди забули Кураж-Бамбей і знали тільки Дениса Колеснікова. Може бути, в цьому потреби немає.

С: Ну і фінальний питання, яке ми будемо ставити взагалі всім, з ким будемо проводити інтерв’ю. Дай пораду читачам нашого блогу про те, як стати відомим в інтернеті. Тут цікавий не те щоб бізнес-порада, а твою думку, бачення. Що потрібно робити, щоб закінчити інститут за спеціальністю «графічний дизайнер» і в підсумку через десяток років давати інтерв’ю в інтернеті?

Д: Ну це все настільки індивідуально. Є приклади, коли люди і не закінчували інститут і взагалі навіть школу не закінчували, і ставали зірками того ж «Ютьюба». Все чому – тому що у людей є бажання, по-перше, зробити щось незвичайне і те, на що люди звернуть увагу. Харизма, напевно, певна. У моєму випадку це було бажання займатися улюбленою справою, і мені дійсно подобалося те, що я робив. Для мене це починалося в домашній студії… Та навіть студією це не можна було назвати. Просто в кімнаті у себе вдома озвучувати серіали, які потім люди дивилися в інтернеті. І ось, у що це в результаті зросло протягом десяти років.

Тут саме головне, не боятися пробувати. І якщо у вас є щось, що ви готові донести світові, і у вас є велике бажання це зробити, то зараз є всі можливості. Їх набагато більше і вони краще, ніж десять років тому. У вас є YouTube, у вас є соцмережі, навіть месенджери. Мені здається, в майбутньому буде наголос саме на месенджери.

Робіть свій власний контент на будь-яку тематику. Зараз така кількість блогерів! Деякі з них абсолютно повторюють один одного. А деякі є самородками в якійсь мірі, тому що ведуть якусь окрему тему, яку ніхто більше не веде, і тому у них з’являється велика кількість передплатників, глядачів. Просто тому що цим ніхто не займається. Навіщо обговорювати одне і те ж, що обговорює кожен другий блогер, коли можна створити свою? Так, це може бути нишево, виразно – але зате у вас буде стабільна любить і розуміє те, про що ви говорите, аудиторія. Це теж дуже важливо.

Нічого не боятися, вірити в себе, вірити у свій успіх. Методом проб і помилок ви знайдете себе. І найголовніше, до коментарям негативним ставитеся спокійно. Нічого не бійтеся. Тільки віра в себе допоможе вам. І трошки удачі. Прям, дещиця. Зовсім трохи.

З: Давайте пройдемося разом до ліфта. Дякую за інтерв’ю. Було дуже здорово. Хотів запитати, як жителя Тольятті: коли приїжджаєш до Москви, відчуваються відмінності? У чому відмінність Тольятті від Москви?

Д: Таке питання глобальний. Тут взагалі не можна порівнювати два міста. Тольятті дуже невеликий, порівняно молодий, а Москва – столиця нашої Батьківщини, величезний місто, з величезною кількістю людей. У Тольятті набагато тихіше, спокійніше і розміреніше, ніж у Москві.

С: Де тобі приємніше знаходитися?

Д: Будинки в Тольятті. В Москву я приїжджаю тільки по роботі, скажу чесно.

Кураж-Бамбей: поки у мене є бажання нести позитив глядачеві, я буду цим займатися

З: Якщо була б можливість переїхати сюди, не переїхав би?

Д: Ні. Тим більше, ми зараз живемо в такий час, коли інтернет вирішує все. Я можу перекинути файли навіть не тільки з Тольяті, а з будь-якого куточка світу.

С: Дякую ще раз за інтерв’ю. Я можу зробити з тобою селфи?

Д: Так, звичайно.

З: І я не взяв телефон 🙂 Пішов на селфи без телефону.

(робить селфи)

Кураж-Бамбей: поки у мене є бажання нести позитив глядачеві, я буду цим займатися

З: Все, здорово 🙂