Навіщо куратори «Фейсбуку» впорскують потрібні теми

252

Масові психози – ознака вдалого дизайну соцмереж

На цей раз повідомлення про цензуру виглядають переконливо

Розгортається новий скандал з приводу цензури в «Фейсбук». Одразу кілька колишніх новинних кураторів 9 травня розповіли в техноблогу Gizmodo, як соціальна мережа нібито «глушить» одні теми і просуває інші (Former Facebook Workers: We Routinely Suppressed Conservative News by Michael Nunez).

У 2014 році «Фейсбук» відкрив розділ «Вибране» (Trending; модуль знаходиться на сторінці соцмережі вгорі праворуч), в якому відображаються найбільш популярні теми «Фейсбуку». Алгоритму допомагає спеціальна команда журналістів-кураторів. І якщо алгоритм досить складно піймати на упередженості, його можна тільки підозрювати, – то людська добавка породжує можливість редакторського втручання.

Навіщо куратори «Фейсбуку» впорскують потрібні теми

А ще людський фактор хороший тим, що залишає свідків. Колишні співробітники «Фейсбуку» розповіли Gizmodo, що куратори запобігали появі в Trending тим, які представляли інтерес для консервативної публіки, навіть якщо ці теми «органічно» активно обговорювалися в «Фейсбук». Один з колишніх кураторів, вражений тим, що відбувається, вів облік заблокованих топіків. На його думку, ці блокування породили chilling effect для новин та дискусій, що цікавлять консервативну частину суспільства.

Крім того, колишні куратори розповіли про те, що вони нібито отримували інструкції з приводу штучного «впорскування» деяких тем, навіть якщо ці теми не були рекомендовані алгоритмом, тобто не були в реальності досить популярні в «Фейсбук». Так, спеціальні новинні «ін’єкції» нібито проводилися для соціального руху Black Lives Matter, яке колись як раз в Фэйбсуке і зародилося і про підтримку якого заявляв Марк Цукерберг особисто.

Якщо все так, то модуль Trending працює не як дзеркало, а як редакція, яка відображає не стільки картину світу, скільки думку редакторів про те, якою вона повинна бути.

Марк Цукерберг все заперечує

При цьому Марк Цукерберг у квітні на конференції F8 заявляв про політичну нейтральність та принципі невтручання «Фейсбуку». І хоча він не згадував Дональда Трампа, спостерігачі пов’язують його заяву з внутрішньою дискусією про ставлення до Трампу.

Навіщо куратори «Фейсбуку» впорскують потрібні теми

Справа в тому, що в березні, в ході щотижневого голосування співробітників про те, які питання задати Цукербергу, п’яте місце посів питання «Яку відповідальність повинен нести «Фейсбук», щоб перешкодити Трампу перемогти на виборах?» (Facebook Employees Asked Mark Zuckerberg If They Should Try to Stop a Donald Trump Presidency) Іншими словами, вони усвідомлюють свою спроможність. Але заперечують свою упередженість.

Зрозуміло, чергові підозри в упередженості логічно перетворилися на звинувачення в цензурі. Але цензура – занадто простий діагноз. На мій погляд, феномен виборчого розігріву та охолодження певних тем треба розбирати на трьох рівнях – суб’єктивному, етичному і «екосистемному».

«Фейсбук» розпалює: людський фактор

Автор статті в Gizmodo, Майкл Нуньєс, виступаючи з коментарями на CNN (Is Facebook censoring conservative news?) зазначає, що кураторами алгоритму в Trending працюють молоді хлопці, свіжі випускники елітних навчальних закладів з Ліги плюща (8 найбагатших приватних університетів Північного Сходу). Їх вік і освітній бекграунд формують відповідні особисті уподобання, в тому числі в політиці. Можна припустити, що консервативні симпатії мають мало шансів проникнути в їхню картину світу.

Навіщо куратори «Фейсбуку» впорскують потрібні теми

І ніщо не утримує їх від вираження цих симпатій, якщо запобіжники ніяк не прописані спеціальними внутрішніми обмеженнями або професійною етикою, яка склалася (хоча б її видимість) в традиційних ЗМІ. І тут виникає глобальна етична проблема – формування новинний порядку переходить до людей, для яких новини не є професією і для яких не існує ніякого етичного антуражу по відношенню до контенту (крім горезвісного невтручання в самовираження користувачів).

«Фейсбук» розпалює: етичний фактор

Формування новинний порядку переходить від досвідчених вікових редакторів ЗМІ, корумпованих, але і контрольованих політичними елітами, до «безпринципним» і вільним від соціальних якорів молодим гікам із Силіконової долини. Можна скільки завгодно говорити про продажність журналістів і цензуру у ЗМІ, але в цій галузі хоча б існують уявлення про професійну етику і негативне ставлення до цензури. Соціальні вимоги, вироблені суспільством за 400 років і пропоновані до ЗМІ, для IT-компаній, які перевертають терабайтами соціального контенту, просто невиразні.

Платформи декларують невтручання в контент, щоб підтвердити свій нейтральний статус («інструмент нейтральний») і уникнути непотрібної ним відповідальності за всі понаписанное користувачами. У результаті саме в цьому болоті декларованої нейтральності заводяться чорти, порівняно з якими цензура або упередженість у традиційних ЗМІ – дитячий сад. Внеморальность виявляється аморальна. Платформи були б більш моральними, якщо б не заперечували, а визнавали ризики упередженості. Тоді довелося б формувати етичні та регуляторні механізми контролю, як це сталося з журналістикою.

Навіщо куратори «Фейсбуку» впорскують потрібні теми

Між тим четверта влада невблаганно переходить до них. Про що безупинно дзвонить у свій дзвін, наприклад, Емілі Белл, директор Центру цифрової журналістики в Колумбійському університеті. Вона зазначає, що ЗМІ занадто покладаються на технологічні новації, в той час як Силіконова долина не служить журналістиці, а перехоплює її. (Silicon Valley and Journalism: Make up or Break up?) «Простір новин більше не належить ЗМІ. Преса більше не відповідає за постачання публіки історіями. Публічна сфера тепер управляється невеликою кількістю приватних компаній, розташованих в Силіконовій долині, — говорить Емілі Белл. – Створюючи зручні інструменти і заохочуючи весь світ до публікації, платформи здобувають соціальну значимість, яка спочатку не була їх сенсом і наміром. Традиційні ЗМІ не розуміють, що вони втрачають, а Силіконова долина не розуміє, що вона створює».

Не беручи відповідальності, пов’язаної з поширенням «користувацького контенту, соціальні та пошукові платформи, тим не менш, охоче користуються впливом і капіталізацією, виробленими за рахунок поширення контенту. І поки не видно способів посіяти там хоча б зерна «редакційної» етики.

«Фейсбук» розпалює: екосистемного фактор

Цікаві свідчення проскакують у зізнаннях колишніх кураторів «Фейсбуку». У менеджерів цієї секції було якесь відчуття актуальності – по суті, чисто редакторське. Вони розуміли, що зараз найбільш гаряче обговорюється суспільством і повинно обговорюватися в «Фейсбук». «Нам говорили, що якщо тема є в передовицях десяти провідних сайтів, на зразок CNN, New York Times або BBC, значить, ми теж повинні впорскувати її», — каже колишній куратор. Якщо тема привернула увагу фахових новинарів, значить вона гаряча. Навіть якщо публіка самого «Фейсбуку» не дуже-то її обговорює.

Наприклад, обговорення зниклого малазійського лайнера або атака на Charlie Hebdo у «Фейсбуці» просувалися туго. Фейсбук в цьому контексті виглядав блідо, ніж Твіттер, де вогонь гарячої новини роздувається хэштегами миттєво. «Якщо тема вже захопила Твіттер, але ще не поширилася в «Фейсбуці», на нас могли накричати», — свідчить куратор. «Фейсбук» не повинен виглядати як мережа з повільним поширенням важливих новин, це неправильно. Треба допомогти.

Навіщо куратори «Фейсбуку» впорскують потрібні теми

Крім того, «Фейсбук» повинен виглядати підходящої середовищем для солідних і важливих дискусій. Наприклад, користувачі перестали говорити про Сирії, набридло, нецікаво. Але без Сирії, обговорюваної політичними і медійними елітами, «Фейсбук» виглядає несерйозно, як ніби він шкільна тусовка, а не всесвітня платформа для обговорення. Навіщо-то неодмінно треба, щоб «Фейсбук» теж гаряче обговорював Сирію. Хоча зрозуміло, що сама Сирія при цьому — так, змінний картридж. Вона навіть не Трамп, по відношенню до якого у кураторів секції можуть бути хоча б якісь особисті почуття.

Зрештою, женучись за найкращим розігрівом тим, куратори просто повинні почати вгадувати теми і насаджувати їх значимість суб’єктивно. Зовсім як редактори ЗМІ.

Це суб’єктивне зусилля з розігріву активності, насправді, є об’єктивною умовою екосистеми. Куратори виявилися не стільки виробниками значущості, скільки її інструментом. Маклюен говорив, що людина, подібно бджолі для квітів, став секс-органом машин, так як допомагає машинам відтворюватися (до тих пір, поки вони самі не навчаться). Точно так само люди стали секс-органом інформації – бджолами, які побічною дією своєї активності переносять пилок, і саме цим підтримують екосистему. «Метою» ж екосистеми є зовсім не вплив на бджолу і зовсім не організація бджіл у відповідності з планом якогось змови. Метою є підтримання максимальної активності бджіл. Як добитися бджолиної активності?

Сублімація політичного пристрасті, сублімація пристрасті в цілому є невід’ємне, іманентна властивість соціальних мереж. В екосистемі, заснованої на шэринге, тобто на поширенні інформації, інформація хоче поширюватися і шукає/створює найкращі для цього механізми. Екосистема шэринга найбільш процвітає тоді, коли хворіє на вірусні інфекції.

Більше того, масові психози – це кульмінація соціальної когерентності і ознака успішного дизайну соцмереж. Коли, наприклад, російська «Фейсбук» штормить чварами, залучення користувачів досягає найвищих показників. На уявному пульті Цукерберга запалюються святкові гірлянди. Не тому, що цього хоче Цукерберг, а тому, що цього хоче створене ним істота.

Зважені судження – мляві бджоли. Повільно літають, мало переносять. Потрібна висока середня температура по лікарні. Демони Максвела повинні носитися по колбам як очманілі, щоб скрізь було максимально гаряче. Строго кажучи, публікація, нездатна «зачепити», дезавуює сама себе. Єдиний сенс опублікованого «я» полягає в його соціалізації, у відображенні в інших, тобто у виробництві резонансу. Ось чим соцмережа приманює своїх бджіл. Інші резонують, значить я існую. Екосистема підгодовують бджіл-запилювачів можливістю швидкої соціалізації.

Саме тому навколо Дня Перемоги в «Фейсбук» було стільки невротичних перепалок. В чутливі дати користувачі неминуче зачіпають чутливі теми. Масивні користувачі, многотысячники, – роблять це найбільш вміло, тому-то вони і многотысячники. Вони заручники свого резонуючого хору, вони повинні годувати його, по можливості, найбільш різкими звуками.

З цієї ж причини, а не лише за змовою або намовою, традиційні ЗМІ теж вкидають теми з найбільшим потенціалом реакції. Але швидкість сублімації в трансляційних ЗМІ невелика, оскільки вони чисто технічно існують окремо від своєї аудиторії. А соціальні мережі створюють ідеальний живильний бульйон для вірусного шэринга і його вищої форми – невротичної сублімації чутливих тем. Адже в соціальних мережах публікатор і публіка становлять єдину середу. Вірусна інфекція, що супроводжується лихоманкою і припадками пацієнта, – нормальне і навіть «бажане» стан цього середовища.

Навіщо куратори «Фейсбуку» впорскують потрібні теми

Неминучість соцмереж

Навряд чи платформи на зразок «Фейсбуку» свідомо керуються цими міркуваннями. Вони лише реалізують закладений їх природою дизайн: мережа остигає без вірусних захворювань. Тому куратори повинні підтримувати, вирощувати і підсаджувати віруси: не даремно вони використовують термін injection.

При цьому в пошуку найбільш придатних для сублімації тим і механізмів неминуче визріває політизація. Адже в політичній тематиці людина як соціальна істота реалізується повніше, так і охоплення для резонансу у політичних тем куди більше, ніж в особистих і побутових. Кожен авторитетний користувач просто приречений вловлювати і розкручувати належну моменту Сирію, як приречений був інженер Треухов говорити про міжнародному моменті на мітингу на честь запуску старгородського трамвая. Тільки многотисячнік повинен надати такий Сирії і в таких виразах, щоб набігли коментатори і розгорівся флэйм, висловлюючись архаїчним мовою. Що вже говорити про самому масивному користувача соцмережі – про її деміурга, який метушиться. Він заручник активності своїх бджіл і масштабу своєї платформи.

Де важливі показники активності, там неминучий розігрів тим, де неминучий розігрів тим, там з’являється їх відбір, де з’являється відбір, там можлива цензура. Цензура – побічна можливість, що виникає при реалізації більш масштабних завдань розвитку соцмережі.

Після подібних міркувань мене часто запитують: а робити-то що, який вихід? Нічого. Виходу може і не бути. Що може зробити такий секс-орган, як бджола? Ну, не бути бджолою. Є таке рішення: «рубильник – рюкзак – тайга». Але всім не підійде, так і на загальний стан екосистеми не вплине. Єдине осмислене дію – знати. Медиаграмотность – запорука особистої психогігієни. Навряд чи можна щось вимагати на рівні регулювання.

Може бути, пошукові та соціальні платформи коли-небудь все ж визнають свою редакторську влада, щоб прийняти на себе супутню відповідальність. Хоча не зовсім зрозуміло, навіщо їм це робити.

Проте в США вибори: республіканці вчепляться в Цукерберга

Тим часом скандал набирає обертів. Після того, як про викриття Gizmodo відписалися найбільші ЗМІ, сенатор Джон Тюн (John Thune) направив Марку Цукербергу офіційний запит з вимогою роз’яснити, чи дійсно соцмережа блокувала одні теми і просувала інші.

Керівники «Фейсбуку» після статті в Gizmodo вже відповідали на звинувачення в цензурі: мовляв, наклеп, нічого такого немає. Причому відповідали в комфортному форматі заяв про своїх високоморальних засадах, як це зробив, наприклад, Tom Stocky, віце-президент компанії, що займається Trending Topics. Він взагалі виступив із заявою у відповідь у себе в затишній фэйсбушечке (серед головних лайкнувших — Mark Zuckerberg). Але якщо почнуться офіційні розгляду, формат спілкування буде менш комфортним. Доведеться відповідати на конкретні запитання, а не транслювати урочисті заяви. Сенатор просить зокрема, розповісти, як організована робота займається секції «Фейсбуку», дійсно куратори маніпулюють контентом в Trending Topics, яке розслідування провів сам «Фейсбук» у зв’язку із звинуваченнями і які заходи прийняті, як виглядають інструкції для кураторів, який список «вкинутих» і вилучених тим за певний період.

Навіщо куратори «Фейсбуку» впорскують потрібні теми

У США наближаються вибори, і республіканці, звичайно вчепляться мертвою хваткою. Вони завжди кажуть, що медіа упереджені до них, а тут такий випадок. Якщо вони вхопляться за Цукерберга, то може дійти, наприклад, до сенатських слухань, а там і до регулювання. Згаданий Джон Тюн, до речі, не рядовий сенатор, а цілий голова профільного комітету (з комерції, науки та транспорту). Тобто він може наполягати на тому, що питання регулювання свободи слова в соцмережах проходять саме за його відомству.

Як зазначає James Warren у своєму огляді преси в Poynter (The real problem (problems or) with Facebook’s ‘Trending Topics’), і консерватори, і традиційні медіа недолюблюють і побоюються «Фейсбук» – і не без підстав. Так що перші розкрутять привід на всю котушку, а другі будуть зловтішно описувати.

Щоб уникнути регулювання держави і невдоволення акціонерів, «Фейсбук» та іншим мережам, цілком можливо, доведеться у випереджаючому темпі приймати редакційні гайдлайны і етичні кодекси, тобто визнавати свою відповідальність за редакційну політику, якої у них нібито немає. Так що з’явився невеликий шанс, що після цієї статті в Gizmodo відбудуться якщо не тектонічні зміни, то якісь зрушення. Навряд чи ця історія змінить саму природу соцмереж, але вона може призвести до формування всередині екосистеми якихось нових факторів. Марк Цукерберг має дати відповідь сенаторові до 24 травня.