Як захистити авторський контент у Мережі?

7

Сьогодні роль контенту в інтернет-маркетингу загалом і в просуванні сайтів зокрема переоцінити важко. Мало того, роль контенту буде, безсумнівно, зростати і далі, і набагато швидше, ніж нам це здається. Ведуться фундаментальні розробки на стику лінгвістичного аналізу і математики, нові ідеї швидко підхоплюються.

В 88 році були вперше (на папері) зафіксовані принципи імовірнісного латентно-семантичного аналізу, який лежить в основі і машинного навчання. Сьогодні Matrixnet – це реальність, подобається це комусь чи ні. А в «епоху Матриці», як відомо, роль якогось одного фактора, що бере участь в ранжируванні сайтів дуже сильно знівельована. Контент стає тим способом залучення НЧ-(і не тільки НЧ!)-трафив, який доступний, загалом-то, нехай хоча б теоретично, на практиці це далеко не так).

Все це призвело до того, що сьогодні багато компаній стали серйозно займатися контентом своїх веб-представництв, оцінюючи витрати на контент, як довгострокові інвестиції. Що важливо – інвестиції, які окупаються незалежно від змін пошукових алгоритмів (загалом-то, зрозуміло чому: велика кількість якісного унікального контенту – це, насамперед, низькочастотний траф, а він меншою мірою потерпає від змін пошукових алгоритмів).

І постало питання – як захистити свій контент? Загалом-то, встав він не зараз. Але якщо раніше цим питанням займалися тільки безпосередньо учасники інтернет-ринку і невелика жменька самих передових ЗМІ (згадаймо гучна справа «Ведомостей» проти РБК), то сьогодні цим питанням зайнялися вже всі комерційні фірми, чий успіх залежить від пошукового трафіку. За останні півроку нам, агентство з написання контенту Texterra, телефонувало більше людей, ніж за весь час раніше. Дзвонили всі – від власників невеликих інтернет-магазинів до e-commerce директорів великих рітейлерів. Дзвонили з одним питанням – як захистити свій контент, на який були витрачені іноді досить пристойні бюджетів.

Від чого захищаємося і що захищаємо?

Як багато з нас знають, крадуть все: дизайн, верстку, код, ілюстрації. Це, звичайно, недобре. Боротися з цим, мабуть, треба (кому і навіщо-то), але, якщо чесно, особливого сенсу в цьому не бачу. Може, моя думка піде врозріз з думкою більшості. Вкрали ваш дизайн? Радійте, вас визнали. Вкрали ваші фотографії? Та нехай їх побачить якомога більше людей! Нікого не закликаю цим займатися, але і засуджувати якось не виходить. Як правило, злодій смішний вже сам по собі, тільки своїм фактом крадіжки, це, імхо, вже достатнє покарання.

Є дві принципові речі, які змушують мене ставитися зовсім інакше до злодіїв текстового контенту. Перше: текстовий контент впливає на просування. Існує прямо-пропорційна залежність: чим більше якісного унікального контенту на сайті, теми вище пошуковий трафік по НЧ-запитів (це як мінімум, і, загалом-то, це вже не потребує жодних доказів; але все більш популярною стає точка зору, і я її дотримуюсь, що якісний унікальний контент сьогодні здатний змінювати ситуацію всередині ТОП-10 і за досить конкурентним запитам). Загалом, якісний унікальний контент на сайті (не «який розмиває» при цьому тематику сайту, якщо сайт вузько тематичний) – це абсолютне благо.

Друге: пошуковики, на жаль, не досконалі, і досить часто вони неправильно визначають першоджерело контенту. Ці дві речі – вплив текстів на ранжирування сайту у видачі та недосконалість визначення першоджерела – є причиною того зла, яке ми спостерігаємо на власні очі: один майданчик (хай молода, менш «трастова» і т. д.) вкладається в контент, а друга майданчик його краде і при цьому визначається Яндексом як першоджерело контенту (відповідно, і траф отримує той майданчик, яка визначилася Яндексом як першоджерело). Саме про боротьбу з такими явищами я б і хотів поговорити.

Прості кроки, які ніхто не виконує

Самоврятування шибеника в петлі, як відомо, неможливо. Це медичний факт. Вступивши в інтернет не тільки в якості «серфера», «юзера» і «чаттера», але також в якості власника інтернет-сайту, будьте готові, що ваш контент вкрадуть. Тим більше, якщо вміст у вас якісний, і ви витрачаєте багато коштів на залучення контент-агентств або журналістів-фрілансерів. Контент у вас вкрадуть, а, значить, намагатися перешкодити цьому якимись програмними засобами неможливо. Це я пишу для тих, хто досі думає (а таких чимало), що якимись скриптами можна заборонити копіювання текстів та ілюстрацій з сайту.

Єдина профілактика крадіжок, яка мені відома, – це значок копірайту на кожній сторінці сайту. Це, дійсно, засіб профілактики, але ніяк не гарантія того, що текст не буде у вас вкрадений. Знак копірайту, як відомо, не створює і не визнає за вами якихось додаткових прав, це всього лише декларування ваших прав на контент.

А ось які заходи необхідно застосовувати після того, як ваші тексти виявилися без вашого відома на якомусь сайті?

Перше. Напишіть листа власникам ресурсу (бажано за звичайною поштою на фірмовому бланку, у фірмовому конверті вашої організації), де повідомте, що зі сторінки (сторінок) вашого сайту ними був частково або повністю скопійований матеріал, права на який належать вам, і ви готові відстоювати свої права в судовому порядку. Краще замовити написання такого листа юристам, повірте, вони не дарма отримують свій хліб.

Банальний рада? О, так! Але ви не повірите, на цьому етапі можна вирішити більшу частину проблем. Насправді, далеко не завжди на тому кінці дроту» сидить злий карлик, який мріє вивести з вашого сайту як можна більше контенту. Іноді «копіпастом» на сайті конкурента займається, без відома свого начальства, найнятий працівник, завдання якого як раз створювати цей контент. Іноді практика запозичення контенту просто не вважається в тій чи іншій структурі особливо кримінальною. Але ось такі листи, повірте, дуже швидко і ефективно «вправляють мізки». Головне, не лінуватися, а відслідковувати «копипастеров» і методично надсилати їм листи.

Друга. Якщо перший крок не подіяло, то з аналогічним листом можна звернутися до хостинг-провайдера, де розміщений сайт-плагіатор. Вітчизняна судова практика щодо хостинг-провайдерів (говоримо це безоценочно) досить хистка і неясна. У російській судовій практиці були справи, в яких хостинг-провайдер визнавався відповідальним за вміст, розміщений на його серверах, в той же час були справи, в яких хостинг-провайдер не визнавався відповідальним за контент. А були навіть такі, де хостинг-провайдер визнавався відповідальним і засуджувався до штрафу, але апеляція, подана у Вищий Арбітражний суд, це рішення скасовувала (згадаємо справу: «Контент і право» проти zaycev.net і «Мастерхоста»).

Ця неясність позиції держави в нашому випадку обертається на користь правовласника контенту. Офіційне звернення до хостинг-провайдера вирішує проблему – перевірено на власній шкурі неодноразово! Головне – це текст листа, звичайно. Не треба нікого лякати, не потрібно погрожувати судом. Зверніться до хостинг-провайдера як до третейського судді, при цьому чітко заявіть свою позицію, що у разі ігнорування звернення ви залишаєте за собою право йти далі по інстанціях для відстоювання своїх прав. Тут важливо не перегнути палицю, з іншого боку – ви повинні відчувати за собою право звертатися до суду і бути впевненими, що ви це зробите, якщо буде необхідність. Хостинг-провайдеру в переважній більшості випадків простіше вирішити питання, що називається, «на місці» і зі своїм клієнтом.

Третє. Щиро бажаємо, що перші два кроки дозволять вам не доводити справу до судових розглядів. Але якщо раптом все-таки до цього дійде, то необхідно зробити ще один крок. І зробити його краще заздалегідь. У судовій практиці є певні складнощі з доказом своїх прав на контент (нагадаємо, що знак копірайту доказом не є!). Але є така річ, як доказ часу право власництва. Іншими словами, якщо жодна сторона не може довести факт написання контенту, то в суді буде розглядатися питання, хто раніше володів оспорюваним контентом. При цьому дата публікація на сайті, природно, розглядається судом не буде.

Є два шляхи. Складний шлях: роздрукуйте свої матеріали на принтері і віднесіть їх до нотаріуса. Нотаріус засвідчує не ваше авторство, а час – коли вони були до нього принесені. Іншими слови, завдяки цим документам, ви зможете довести в суді, що на таку-то дату ви мали на руках оспорюваний контент. Чи зможе такий документ надати ваш опонент?

Другий варіант – по суті те ж саме. Але він трохи заощадить ваш час і гроші, витрачені на нотаріуса. Роздрукуйте документи і відправте їх собі по «звичайній» (не електронною) поштою в конверті на домашню адресу. Головне: отримавши конверт, не відкривайте його. Запечатаний конверт має штамп пошти з датою відправлення та одержання листа. Ці дати також будуть свідчити в суді у вашу користь.

Ось, загалом-то, і все. Прості поради? Так, дуже. Знають про них вже досить багато. Але чомусь не всі прагнуть виконувати. А, між тим, ці прості кроки здатні прибрати з індексу більшу частину розтиражованого контенту, який належить вам. Ви запитаєте, а що робити з тими, на кого це прості кроки не подіють? А нічого не робити. Мінус до карми ще ніхто не відміняв. А за крадіжку контенту карма падає дуже швидко :), повірте, ми знаємо, про що говоримо.

Вітається копіювання матеріалів з зазначенням першоджерела.